26 листопада указом Верховного Головнокомандувача Петра Порошенка в Україні запроваджено воєнний стан. Діятиме він протягом 30-ти днів у 10-ти областях – тих, що дотичні до кордонів з Росією, Білоруссю, Молдовою та з анексованим Кримом.Джерело
Можна було б подумати, що тепер, коли в цих регіонах влада перейде від цивільних губернаторів до військових комендантів, то наші армійці (окрім, звісно, підвищення боєздатності й спроможності відбивати російську агресію) зможуть дуже швидко навести в країні лад. І зроблять усе, що ми роками вимагали від нашої постмайданівської влади. Але вона так і не спромоглася те зробити, хоча й звалася при цьому чомусь "хунтою". А хунта, нагадаю, це – влада військових. Кремль так довго брехав, що в Україні при владі хунта, що мені й самому тепер цікаво поміркувати, а що я хотів би для країни від справжньої Хунти, від влади військових? І якими своїми демократичними свободами я готовий був би поступитися і що натомість жадав би отримати?
Тут можна було б помріяти, що тепер корумпованих митників, прикордонників і СБУ-шників на кордонах та пунктах пропуску замінять армійці механізованих бригад. Відтак, буквально протягом одного дня в тих прикордонних регіонах буде зупинено контрабанду, а саме – завезення в Україну нерозмитнених товарів промисловими партіями й вивезення з України товарняками природніх ресурсів, наприклад, карпатського лісу. Можна було б помріяти, як армійці у прикордонних областях увімкнуть засоби радіо-електронної боротьбі й заглушать усі пропагандистські російські й проросійські канали, що цілодобово дурять голови простим українцям. І можна було б помріяти, як завдяки запровадженому воєнному стану, військові заборонять – хоча б на території тих десяти областей України – існування прокремлівських політичних партій та українських, але відверто прокремлівських ЗМІ. Можна було б помріяти, як завдяки запровадженому воєнному стану військові заборонять, бодай тимчасово, пропагандистську діяльність церкви окупанта, чиї священники відмовляються відспівувати українських героїв, загиблих за Батьківщину. Ну, іще можна було б помріяти, як завдяки запровадженню президентом воєнного стану вітчизняна армійська хунта заборонить чиновникам красти, розстрілюватиме корупціонерів за законами воєнного часу й конфісковуватиме у прокурорів та суддів їхні мерседеси на потребу армії...
Втім, звісно, це все повна маячня – і про розстріл корупціонерів, і про здолання контрабанди чи про протидію російській пропаганді. Нічого цього не буде, як би нам не мріялося про сильну руку, що прийде до влади і нарешті наведе в країні лад. Тут варто розуміти, що жаліти немає про що – адже, не було такого в історії людства, щоб прихід до влади сильної руки чи хунти закінчувався для країни чимось хорошим. Зрештою, це завжди завершувалося диктатурою та розстрілами політичних опонентів. То ж, розуміючи це, я точно не готовий пожертвувати жодною зі своїх гарантованих конституцією демократичних свобод. Не готовий і не буду, щоб мені та влада чи хунта не пояснювали, як би не запевняли, що то на краще для країни, мовляв, це потрібно для боротьби з корупцією, ворожою пропагандою чи агресією...
Відтак, той незрозуміло навіщо запроваджений на 30 днів кастрований воєнний стан, зрештою, запам’ятається нам лише ганебною поведінкою народних обранців у Раді й черговою панікою населення із купівлею валюти. А ще – нездійсненими сподіваннями й вимогами, які офіційний Київ не здатен запровадити і на 5-й рік війни, а саме – розривом дипломатичних стосунків з Росією, висилкою її дипломатів, тотальним перекриттям кордонів й припиненням торгівлі з країною-агресором.
Всього цього, на жаль, не буде. Але, на щастя, не буде в нас і військової диктатури, що зветься "хунта", не буде узурпації влади Верховним Головнокомандувачем, як цього побоювалися, коли мова йшла про запровадження воєнного стану на 60 днів, що мало б відтермінувати проведення виборів. Усе цього – не буде!
А що буде? Що буде від того воєнного стану простому українцеві? Та нічого! 99% цивільних українців не помітять воєнного стану. Навіть гривня вже майже "відіграла" назад…