Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках. Скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою знищення українців, ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. Щороку, у четверту суботу листопада, в Україні та низці країн світу вшановують пам'ять жертв репресій – цьогоріч 24-го листопада.Джерело
У 2006-му році Законом України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" Голодомор визнано геноцидом українського народу. Впродовж 1932 – 1933-х років було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.
30 грудня 1922-го року було утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до якого увійшла і Українська Соціалістична Радянська Республіка. Союзний договір передбачав повну рівноправність республік, проте Україною фактично керував Кремль.
З утвердженням комуністичного режиму відбулись зміни у житті України, що торкнулися, насамперед, традиційного села. Радянська влада "насаджувала" українському народові нові звичаї, змушувала відмовитися від свого минулого, не давала тої самостійності, яку обіцяла із самого початку.
Чому стався Голодомор
У 1928-му році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію, за рахунок об'єднання приватних селянських господарств в колективні господарства державної власності – у колгоспи.
На партійних зборах влітку 1930-го року керівник Компартії України Косіор заявив:
Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями.
Політика радянського режиму викликала протести українського народу. Історики зафіксували близько 4-х тисяч масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства органами влади.
Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарив по українському селянству, як по носію української традиції, культури та мови. У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 мільйонів пудів хліба.
Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" все колгоспне майно прирівнювалось до державного і за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання.
Кремлем були створені умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933-го року за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючої території, заборонивши виїзд із УСРР і Кубані за хлібом.
Навесні 1933-го року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисяч осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей.
Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість науковців відстоює число вбитих понад 7 мільйонів осіб в Українській Соціалістичній Радянській Республіці та 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.
Акція "Запали свічку"
"Запали свічку" – загальнонаціонально-міжнародна акція, яка відбувається щорічно у День пам'яті жертв голодоморів, тобто у 4-ту суботу листопада (24-го листопада). Запаленою свічкою на вікні у цей день вшановують пам'ять жертв, котрі загинули внаслідок Голодоморів.
Запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року як "День пам'яті жертв голодоморів". Указом Кучми № 797/2004 від 15-го липня 2004-го року встановлювалася назва "День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій". Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 15-го травня 2007-го називається "День пам'яті жертв голодоморів".
В Указі сказано:
На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: Установити в Україні День пам'яті жертв голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада.
У квітні 2010-го року ПАРЄ ухвалила постанову, в якій привітала рішення Української влади встановити національний день пам'яті жертв голодоморів, та закликає владу інших постраждалих країн встановити аналогічну пам'ятну дату для вшанування жертв режиму.
Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня як в Україні, так і в багатьох країнах світу. У багатьох містах та населених пунктах на головних майданах у цей час теж запалюють свічки.