З недавнім введенням «квот» на радіо українським виконавцям надається шанс мати набагато більшу аудиторію слухачів. В умовах військових дій на Донбасі протистояння агресору має бути не тільки на лінії фронту, але і в тилу, не тільки військовим, але і інтелектуальним. Але чи зможе закон про збільшення радіоефіру для україномовних виконавців дати вільний доступ будь-якому українському музиканту до радіоефіру, де музику замовляють ті, хто щиро платить господарям радіостанцій? Новий закон вводить обмеження, згідно з якими радіоефір повинен містити від 25 до 35% пісень виконаних українською мовою. Чи готовий зараз український слухач відмовитися від російськомовних пісень, блатного шансону, і низькопробної російськомовної поп-музики?
Сьогодні багато депутатів навчилися бути патріотами. Перевірити справжні почуття народних обранців важко, так як багато хто з них непогані стратеги і актори. Черговий патріотичний закон про квоти на радіоефір ставить за мету дати дорогу україномовним виконавцям пісенного жанру і боротися з російськомовним і російським музичним продуктом. Як заявив один з депутатів, важко собі уявити, що під час Другої світової війни на радянському радіо крутили б німецькі пісні. Але написати закон в стилі царя батюшки, який велить боярам збрити бороди і носити шати на «аглицький» манер, не гарантує загального його схвалення.
Хоча депутати працюють над створенням законів в комітетах, питання культури для багатьох з них залишаються чимось другорядним і часто далеким від розуміння. Ось і щодо музичного ринку, який і на ринок то не схожий, вийшла чергова авантюра, не підкріплена ніякими конкретними діями, стратегією розвитку української музики. Здавалося б, часи, коли влада намагалася регулювати і фільтрувати твори мистецтва - літературу, музику, залишилися в радянській епосі. Ми рухаємося до Євросоюзу, де немає ніяких Міністерств культури, а продюсери та музиканти самі регулюють процес попиту і пропозиції на пісенну продукцію. Але в Україні за роки Незалежності музична творчість не стала незалежною. Часом людина, яка написала пісню, не може отримати за неї гонорар, це робить творчість не професійною роботою, а хобі.
Зараз не так вже й важливо, скільки відсотків ефіру отримають українські виконавці на радіоефірах. Ідея збільшити відсоток виконання українських пісень цілком логічна і навіть трохи запізніла. Головне питання - як тисячам талановитих українських виконавців пробитися на цей самий радіоефір, якщо в радіопросторі діє принцип «хто платить, той замовляє музику». Офіційно радіостанції грошей з виконавців не вимагають, але якщо який-небудь молодий талант за допомогою спонсора заплатить за ротацію своїх пісень, відмови такому виконавцю не буде. Багато які радіостанції лукавлять, кажуть, що будь-який талановитий автор-виконавець може вільно звучати в ефірі. Ось тільки коли музиканти приносять на радіо свої музичні твори, виникає маса причин, щоб їм відмовити з класичним формулюванням «не формат». При цьому стати «форматним виконавцем» легко допоможе певна сума, адже формально радіоефір коштує грошей.
Хоча на даний момент в Україні існують тисячі колективів, які грають музику в різних напрямках і стилях, 90% українського ефіру зайняті другосортною поп-музикою. В Європі навіть студенти в невеликих Університетах мають по кілька радіостанцій, де ставлять в ефір молодіжну музику, часто місцеві студентські групи. Самі по собі радіочастоти - це досить давнє широко доступне технічне досягнення. При бажанні, радіоаматори можуть спілкуватися між собою на будь-якій обраній частоті, в цьому немає нічого складного.
Чому ж Україна не йде по стопах Європи, чому в українському радіоефірі не представлений величезний спектр сучасної музики, адже радянські часи заборон на «загниваюче» західне мистецтво давно в минулому. Вся справа в грошах і складній процедурі отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом. Щоб створити свою радіостанцію, потрібно дороге обладнання, зарплата персоналу радіостанції. Але головною проблемою є величезна тяганина пов'язана з системою видачі ліцензії на радіочастоту. Апаратуру для радіомовлення доведеться придбати ще до отримання ліцензії, а вже потім надати її для перевірки. Крім обов'язкових платежів державі, доведеться витратити чимало коштів на юридичні консультації в підготовці пакету документів на право отримати ліцензію, яка буде діяти 5 років. Тому, як правило, отримати право мовити на певних радіохвилях можуть лише заможні і досить впливові люди. Господарями національних телерадіокомпаній, як правило, є дуже багаті люди і олігархи.
Якщо подивитися на власників регіональних і територіальних приватних радіокомпаній, то це також люди не бідні, кожен другий має додатковий бізнес, а багато хто є місцевими депутатами, або мають підтримку в українському парламенті. Тому в радіопросторі встановлюються свої ринкові закони.
Багато господарів радіостанцій мислять вчорашнім днем. Для них радіоефір - це щось на зразок базару, де покупець платить за товар. Основний прибуток радіостанцій - це гроші за рекламу. Але вкладати гроші в пошук або створення музичного товару українські радіостанції не вміють і не намагаються. Звична для багатьох європейських радіостанцій посада менеджера з пошуку і прослуховування нових гуртів в українському радіо-бізнесі просто відсутня. Є звичайно люди, які можуть «проштовхнути» вашу пісню, «повирішувати» питання з господарями радіостанцій. Як правило, це ділки, наближені до ешелонів влади, або кримінальних структур які займаються чим завгодно, лише б за це платили гроші.
Орієнтуючись на свій основний бізнес, в якому діє прінцип «все купується і все продається», власники радіочастот намагаються «торгувати» без розбору будь-якою музикою, за яку платять рекламодавці, спонсори поп-дів початківців. А так як люди з великими грошима переважно вийшли з малоосвіченого середовища ринкових торговців, вчорашнього криміналітету, то і смаки тих, хто диктує моду в радіоефірі не відрізняються особливою вишуканістю. Пісні їх молодості в стилі груп «Ласковий май» і «Лісоповал» проживають другу молодість і реінкарнацію у вигляді нових бездарних виконавців, що грають примітивну поп-музику і шансон.
Саме тому два десятки років на українському музичному ринку домінували російські поп-виконавці. Російська естрада, якою нерідко керували продюсери з кримінальним минулим типу Юрія Айзеншпіса, закидали в українські радіоефіри «тонни» грошей за ротацію своїх виконавців в стилі Діми Білана і Влада Сташевського. Після чого розкручені в українському просторі російські зірки їхали збирати гонорари в гастрольних турах по Україні і навіть отримували звання народних артистів України, як Філліп Кіркоров.
Українців багато років привчали до російської естради, так як вибору у них не було. А в цей час безліч талановитих виконавців, у яких не вистачало грошей на те, щоб «засвітити» свої пісні на радіо і телебаченні, перебували в творчому підпіллі і пробивалися до глядача через фестивалі і інтернет-простір. Крім того, насадження російської пісенної культури було і політичним планом Кремля, який також боровся з будь-якими проявами української культури.
Наприкад, зараз на польських радіочастотах в основному звучать пісні місцевих виконавців. На територіальних радіостанціях звучить багато місцевих музичних виконавців, що дає самим музикантам стимул розвиватися і збільшує аудиторію шанувальників. По суті справи, всі виконавці в Польщі поставлені в рівні умови, критерій успішності тут лише майстерність виконання і реальна популярність музикантів. Адже якщо пісня не є «хітом», скільки її не крути на радіо, краще вона від цього не стане.
На даному етапі мало того, щоб просто ввести квоти на радіо, українських музичних виконавців потрібно підтримувати, спрощувати шлях потрапляння їх в радіоефіри. Для цього деякі радіостанції практикують хіт-паради національного і місцевого значення, в яких виконавці можуть перевірити свої сили і отримати голоси слухачів. Представники Міністерства культури не раз заявляли, що вітчизняна теле- і радіопродукція повинна бути якісною, але крім слів ніякої підтримки в цьому напрямку не було. Якість музики ніяк не залежить від мови виконання, а її рівень диктується слухачем. Хто його знає, може після введення квот незабаром з'являться нові жанри, наприклад «український шансон». Адже розлучатися зі старим завжди важко.
З введенням квот для деяких українських виконавців з'явитися шанс потрапити в радіоефір, минаючи незаконні побори господарів радіостанцій. Для цього нечисленні шанувальники українських виконавців повинні просто дзвонити на радіостанції і замовляти свої улюблені гурти. Перш за все, патріотами повинні стати самі слухачі, які замовляють музику і диктують музичну моду.
Депутати прийняли закон, який дає «зелене світло» практично всім виконавцям, які співають українською мовою. Про стилі і смаки можна сперечатися, але текст написаний українською мовою, нібито повинен збільшити шанси тисяч виконавців, потрапити в радіо-ефір. На ділі радіочастоти як і раніше будуть засмічені другосортною поп-музикою, шансоном, західними ретро виконавцями. За невиконання вимог закону про квоти радіостанціям загрожують штрафи в розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору. Багато це чи мало, буде залежати від доходів радіостанцій.
Джерело:http://uapress.info/uk