Не пишу загалом такі пости. Але ситуація повністю аж розриває серце.
Сьогодні забіг зранку за кавою в Мак. Вирішив пару хвилин посидіти. Підійшла бабуся і попросила не грошей, як полюбляє більшість прохожих тут людей, а купити картоплі. Я купив їй. Вона попоїла і приносить мені три цукерки, дякує й каже: “Скоріш би Бог мене забрав, та тіло забрала матінка-природа!” На що я відповів, Вам ще жити й >жити.
Та Вона сказала хіба то життя, якщо я в Тебе їсти прошу…
Не знаю як, та треба всім разом змінювати таке відношення держави до людей. Сподіваюся що спільними зусиллями свідомих зараз людей, українців, наступне покоління не бачитиме похилих стареньких людей, які все життя працювали, щоб не мати змоги на пенсії себе прогодувати чи заплатити без боргу за комунальні послуги…