Польські ЗМІ все частіше пишуть про трудові табори, де нашим заробітчанам доводиться працювати тільки за їжу та нічліг
Сотні тисяч українців їдуть до поляків, спокусившись зарплатою в три-п’ять разів вище, ніж на батьківщині. Але у деяких з них життя перетворюється в пекло через рабської праці і постійного страху бути покараним.
Багатьом або не доплачують, або взагалі тримають у чорному тілі і змушують орати за миску супу і нічліг в кімнатах по 20 осіб в кімнаті або під зав’язку забиті хостелах.
Перед цим відбирають паспорти під виглядом “оформлення” і загрожують депортацією через напівлегальної роботи.
За статистикою, з проблемами при працевлаштуванні в Польщі зіткнулися 60% українських заробітчан. Часто аферистами виявляються українці, які колись самі були заробітчанами, але нерідко наших роботяг обманюють польські підприємці.
У бесіді з журналістами багато працівників розповідають, що зіткнулися за кордоном з обманом при розрахунку – отримали далеко не ту суму, яка розглядалася. Але це ще не найстрашніше. Польські видання розповідали не одну історію про “українських рабів”.
“Їм іноді погано платять, вони працюють протягом багатьох годин без додаткової оплати, їх розміщують в умовах, що суперечать відчуття доброчесності та людської гідності. Вони працюють без договору, без страхування. У них забирають закордонні паспорти і шляхом різних фінансових покарань не доплачують”, – пише Dzienniku Gazecie Prawnej.
А на польському телеканалі TVN 24 показали сюжет про трудовому таборі для українців.
Так, жінка на ім’я Оксана мала працювати на підприємстві з виробництва продуктів харчування, де їй обіцяли 1 тис. Доларів на місяць. Але вона не побачила не тільки обіцяних грошей, все виявилося набагато гірше, ніж вона могла собі уявити. У жінки відразу ж все відібрали.
“Залишили тільки мій одяг. Телефон забрали, щоб нікому не дзвонила. Працювати довелося “нон-стоп”. Залишалося сподіватися, що якщо буду слухняна, то, може бути, мені щось заплатять”, – згадувала Оксана в інтерв’ю TVN 24.
Жінки, які працювали на підприємстві, за її словами, виглядали так, як в Україні ті, хто повертається з війни.
“У їхніх очах був страх, такі як машини, як зомбі”, – розповідає вона.
На роботу Оксану піднімали стусанами: “О четвертій ранку мене розбудив пан ногою в спину зі словами:” Вставай, не прикидайся”. Копнув, як тварину, а не людини”. А коли стала обурюватися, пару разів ударив по спині. Годували теж як звірів – обїдками”.
Оксані вдалося втекти від “рабовласників”, але пізніше вона зіткнулася з погрозами.
“Заходжу на” Фейсбук “і бачу повідомлення від людини, який знайшов мені роботу. Мовляв, якщо я піду в поліцію, то він виріже мою сім’ю”, – з жахом зізнається жінка.
На момент підготовки репортажу Оксана проходила процедуру включення її в програму захисту жертв торгівлі людьми. Журналісти поки не змогли знайти місце, в якому її утримували. На момент її втечі на цьому підприємстві знаходилося близько півсотні жінок з України.